УДК 37. 017. 93 к. пед. н. Лукач О. М.

(КОГПІ ім. Тараса Шевченка)

МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

У даній статті розглядаються погляди науковців щодо сутності морального розвитку студентської молоді, також розглядається проблема виховання особистості. Тут аналізуються підходи до поняття морального розвитку студентів, морального виховання особистості та як на сучасному етапі вчені розглядають цю проблему; визначаються суперечності, які необхідно враховувати у процесі організації виховної роботи, спрямованої на формування моральної сфери у студентів.

Ключові слова: моральний розвиток, студент, інтереси, цінності, діяльність.

В данной статье рассматриваются взгляды ученых о сущности морального развития студенческой молодежи, а также рассматривается проблема воспитания личности. Здесь анализируется подходи к понятию морального развития студентов, морального воспитания личности и как на современном этапе ученые рассматривают эту проблему; определяются разногласия, какие нужно учитывать в процессе организации воспитательной работы, направленной на формирование моральной сферы у студентов.

Ключевые слова: моральное развитие, студент, интересы, ценности, деятельность.

The article considers scholars views about the essence of students’ moral development and problem of personal education. Approaches to the interpretation of the concepts «students’ moral development» and «personal moral education» are analyzed. The article investigates contemporary views about personal moral education. Contradictions that should be taken into consideration in the process of educational work organization aimed at students’ morality formation are defined.

Key words: moral development, student, interests, values, activity.

Постановка проблеми. Одним із важливих факторів, що суттєво впливає на формування і розвиток особистості, є система освіти, зокрема вищої, перед якою постає актуальне завдання – винайдення принципово нових підходів до організації виховної роботи у середовищі студентської молоді, яка в майбутньому складатиме ядро української інтелігенції. Моральний розвиток особистості як процесу, що забезпечує досягнення індивідом певного рівня моральної культури, в умовах вищої школи позначений певними особливостями і закономірностями, які своєю чергою зумовлені загальною тенденцією розвитку особистості, новою „соціальною ситуацією” а також віковими, соціально-психологічними та індивідуальними передумовами.

Аналіз останніх досліджень. Дослідники які займаються вивченням особливостей студентського віку (Л. Божович, Т. Драгунова, О. Леонтьєв, Д. Фельдштейн), відзначають виняткову його роль у становленні особистості. У цей період значно розширюється обсяг діяльності, якісно змінюється її характер. У структурі особистості відбуваються відчутні зміни, зумовлені перебудовою психологічних структур, що склалися раніше, і виникненням нових утворень, закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні моральних уявлень і настановлень.

Аналізуючи вікові особливості студентів у плані їх морального становлення, Е. Ольшевська відзначає, що притаманний їм досить високий рівень інтелектуального розвитку, охоплюючи розвиток абстрактного і логічного мислення, сприяє формуванню в них абстрактних уявлень і поглядів, здатності оперувати ідеальними ситуаціями та обставинами. Нові інтелектуальні можливості – здатність до інтроспекції (самоспостереження) і рефлексії створюють умови для формування цілісного уявлення про самого себе – відбувається усвідомлення своїх морально-психологічних і вольових якостей, становлення соціально-моральної самооцінки, самоповаги на основі накопиченого досвіду спілкування і діяльності, а також розвиток самоспостереження і самоаналізу. Отже, російська дослідниця робить висновок, що моральне становлення студентів тісно пов’язане з пізнавальними процесами: „когнітивні передумови і форми абстрактного та логічного мислення, зростаюча рефлексія зумовлюють подальший розвиток моральних здібностей особистості” [4, с. 53-54].

Відповідно до результатів дослідження, проведеного Р. Шефруковою, перехід особистості до юнацького віку характеризується низкою суперечностей, які необхідно враховувати у процесі організації з ними виховної роботи, спрямованої на формування їхньої моральної сфери. Перша суперечність зумовлюється наявністю, з одного боку, непримиренності до зла, неправди, готовністю вступити в боротьбу з щонайменшими відхиленнями від істини, з іншого боку, – невмінням орієнтуватися в складних явищах життя. Друга суперечність полягає в тому, що студент хоче бути хорошим, прагне до ідеалу й водночас йому не подобається, коли його виховують, він не терпить тієї „оголеності” ідей, тенденцій, яка іноді супроводжує виховання. Третя суперечність – бажання самостверджуватися і невміння робити це. Про одну людину всі говорять з повагою, про іншу – із презирством, про третю – нічого, немов її немає на світі. Студент хоче, щоб про нього говорили всі. Четверта суперечність спричинюється потребою в пораді, допомозі, що поєднується з небажання звернутися до старшого за цією порадою. Тут приховується бажання студента діяти самостійно, прояви себе. П’ята суперечність зумовлюється, з одного боку різноманітністю бажань й обмеженістю досвіду, з іншого можливістю для їх задоволення. Студента цікавлять люди, які утвердилися в праці, науці, мистецтві, спорті, що породжує в нього безліч захоплень, непостійність інтересів. Шоста суперечність певною мірою випливає з попередньої: показне заперечення авторитетів, захоплення ідеальним і сумнів у тому, що ідеальне може існувати в буденному житті. Сутність сьомої суперечності полягає в презирстві студентом таких якостей, як егоїзм, індивідуалізм та його чутливим самолюбством. Восьма суперечність виявляється в здивуванні перед невичерпністю науки, бажанням багато знати, переживанням натхнення, радощів інтелектуальної праці й у поверховому, навіть легковажному, ставленні до навчання, до своїх повсякденних завдань. Нарешті, романтична захопленість і грубі витівки, моральне неуцтво; захоплення красою й іронічне ставлення до краси.

Узагальнюючи наведені ідеї, Р. Шефрукова робить висновок, що поведінка студента схожа на „весняний потік, який прокладає річище: то – навпростець, то – петляючи, то – уповільнюючи біг без видимої причини, то – скидаючись водоспадом. А все це відбувається тому, що він наново відкриває світ навколо себе і вперше відкриває світ в собі” [6, с. 77-78].

Психологічна школа Б. Ананьєва виокремлює юнацький вік як центральний етап становлення особистості. Особлива увага фокусується на „інтенсивному перетворенні в юнацькому віці всієї системи ціннісних орієнтацій особистості і формування ціннісно-змістових компонентів професійної спрямованості” [1].

На такому аспекті юнацького віку, як необхідність вирішення питання щодо пріоритетності своїх життєвих цінностей, визначення найближчих і перспективних цілей, необхідності „випробовування”, „перевірки” себе в різних ситуаціях, наголошують І. Кон [3, с. 125] та Е. Еріксон [2, с. 97].

Отже, в наведених підходах акцентується на важливій ролі цінностей у становленні особистості в юнацькому віці. Саме цінності виступають тим чинником, що зумовлює, крім іншого, й морально-культурне становлення особистості. Це актуалізує увагу до ціннісного аспекту формування у студентів моральної культури.

Розвиток особистості як змістова зміна основних її психологічних характеристик, відбувається на всіх вікових етапах, у тому числі й у студентські роки. Сучасні студенти – це насамперед молоді люди 18 – 25 років. У психологічних класифікаціях періодів життя людини цей вік визначається як пізня юність або рання зрілість, або як перша стадія ранньої дорослості. Відсутність єдиного терміну вже є свідченням труднощів, неоднозначності психологічних характеристик цього періоду життя.

Студенти здебільшого належать до юнацького віку з характерними для нього внутрішніми і зовнішніми особливостями.

Характерною рисою морального розвитку юнацького віку є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються ті якості, яких не вистачало в старших класах – цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціативність, уміння володіти собою. Посилюється інтерес до моральних проблем, що стимулює пошуки ефективних шляхів їх розв’язання, причому перевага часто надається тим, які позначені нетривіальністю.

Процес морального самовизначення особистості юнацького віку у педагогічній літературі розглядається як визначення нею власної позиції щодо загальнолюдських і загальнозначущих цінностей.

Розвиток моральної сфери особистості студента – невід’ємний від інших напрямів його особистісного зростання. Найбільш типовими серед них є: 1) розвиток професійних навичок і здібностей особистісних домагань у галузі майбутньої професії; 2) розвиток якостей пов’язаних із самостійністю, активністю і відповідальністю; 3) розвиток соціально важливих властивостей особистості у зв’язку із засвоєнням нових ролей і набуття нового соціального статусу; 4) активізація процесів самоосвіти, самопізнання і саморозвитку.

Усі ці аспекти розвитку мають певну моральну спрямованість, адже пов’язані з активною життєвою позицією, подальшим оволодінням нормами і правилами соціального буття і виробленням свідомої лінії поведінки в мікросередовищі у суспільстві загалом.

Психічний розвиток постає як важлива передумова розвитку моральної культури студентів. Це зумовлено тим, що досить високий рівень інтелектуального розвитку, включаючи розвиток абстрактного і логічного мислення, сприяє формуванню абстрактних уявлень і поглядів, здатності оперувати ідеальними ситуаціями та обставинами.

Моральний розвиток при цьому передбачає формування моральних уявлень і знань, моральних почуттів, вироблення принципів оцінки подій і поведінки інших людей, а також вироблення власного ставлення до людини, суспільства. Помітні зміни відбуваються в сфері моральної культури студентів, яка охоплює уявлення, поняття, знання, цінності, судження, думки. Зазнають змін принципи, переконання, внутрішнє прийняття моральної норми, ідеали, моральний досвід особистості.

Моральні уявлення ускладнюються, відбувається процес їхньої деперсоніфікації, лібералізації та автономності. Великої значущості набуває розвиток понять про моральні цінності та орієнтація в них. У загальній формі вони носять абстрактний характер... Моральний розвиток набуває з розвитком формального мислення нового змісту, який полягає в тому, що надіндивідуальні цінності та ідеали стають для людини важливими й актуальними. [5, с. 106].

Наголошуючи на такій важливій особливості морального розвитку в юнацькому віці як взаємозв’язок афективних і когнітивних функцій, можна відзначити, що поєднання емоційно забарвлених понять з ідеалами і мисленнєвими вибудовами щодо майбутнього вивільнюють емоційну енергію, спроможну стати рушієм індивідуального розвитку і суспільних змін.

Розвиток абстрактного мислення сприяє розвитку здатності давати раціональну оцінку тим чи іншим моральним нормам, аргументовано розмірковувати щодо їх справжності чи хибності. Моральні оцінки в юнацькому віці набувають більш об’єктивного характеру.

У студентські роки продовжується розвиток емоційної сфери моральної культури студентів, що набуває прояву у зацікавленому, емоційно позначеному, позитивному або негативному ставленні до своїх внутрішніх якостей (моральна самооцінка), а також ставлення до міжособистісних відносин; на основі накопиченого досвіду спілкування та діяльності формується соціально-моральна самооцінка.

Особливої важливості для особистості набувають соціально значущі критерії оцінки, дотримуючись яких індивід прагне завоювати повагу оточуючих і підвищити власну моральну самооцінку. В емоційно-ціннісному відношенні особистість набуває освоєрідних здібностей: застосування до самого себе тих же критеріїв оцінки, що й до інших; використання загальних принципів як основи моральної поведінки та оцінка за ними як себе, так і інших; здатність враховувати потреби та інтереси оточуючих тією ж мірою, що й власні. Таким чином, на перший план у критеріях моральної оцінки виходять принцип взаємності моральних обов’язків.

На ролі когнітивних процесів у розвитку моральної свідомості студента акцентує І. Кон, стверджуючи, „що лише з розвитком абстрактного мислення особистість набуває усвідомлених моральних принципів, які мають загальну світоглядну основу” [3, с. 351]. Психолог співвідносить рівень морального розвитку та інтелектуальний рівень особистості, відзначаючи, що „перехід до більш високої стадії моральної свідомості передбачає досягнення індивідом певного рівня інтелектуального розвитку”. [3, с. 51].

Моральний розвиток студента розглядається як процес і результат особистісного самовизначення, що має ціннісно-змістову природу. Поряд із цим відбувається розвиток системи особистісних сенсів і значень, які мають моральний характер. З огляду на це, особистісне самовизначення розглядається як таке, що має моральну спрямованість, адже пов’язане насамперед з активним визначенням позиції індивіда щодо соціально значущих норм і цінностей, а також щодо місця, яке він посідає в суспільстві.

Висновки з даного дослідження. Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що юнацький вік є сенситивним для морального виховання, формування моральної культури. Ця сенситивність зумовлюється посиленням свідомої мотивації поведінки, підвищенням інтересу до моральних проблем і пошуку ефективних шляхів їх розв’язання, здатністю до самоспостереження і рефлексії, усвідомленням своїх морально-психологічних і вольових якостей, становленням соціально-моральної самооцінки, орієнтацією на моральні цінності. Водночас цей вік характеризується суперечностями між прагненням до істини і невмінням зрозуміти її моральну сутність, прагненням до позитивного ідеалу, самостійності та відсутністю здатності його досягнення, небажанням бути „виховуваним” та недостатнім розвитком умінь самовиховання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Б. Г. Ананьев. – М. : Наука, 1977.

2. Эриксон Э. Основополагающая вера и надежда (Basic Trust) против основополагающей безнадежности (Mistrust) / Эрик Эриксон // Психология развития. – СПб., 2001. – С. 97–125.

3. Кон И. С. Открытие „Я” / Игорь Семенович Кон. – М. : Политиздат, 1978. – 376 с.

4. Ольшевская Э. Н. Когнитивный и эмоциональный компоненты морального самосознания студентов вуза: дис. … кандидата психол. наук : 19.00.01 / Ольшевская Элеонора Николаевна. – Ярославль, 2010. – 215 с.

5. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становления личности / [пер. с нем.] / Х. Ремшмидт. – М. : Мир, 1994. – 254 с.

6. Шефрукова Р. Д. Нравственное воспитание как условие предупреждения аддиктивного поведения студентов: дис. … кандидата пед. наук.: 13.00.08 / Шефрукова Рита Джамбековна. – Махачкала, 2009. – 182 с.

Рецензент: д. пед. н., доц. Кравченко Т. В.