УДК 37.013.43(100) к. пед. н., проф. Логвиненко Т. О.

( ДДПУ ім. І.Франка )

ПРОФЕСІЙНІ КОМПЕТЕНЦІЇ В КОНЦЕПТУАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

Стаття присвячена розгляду суті професійних компетенцій фахівців соціальної сфери, що сформульовані в концепції Міжнародної асоціації соціальних педагогів. Проаналізовано їх різні види та змістова суть їх окремих груп. Зроблено акцент на необхідності підвищення якості професійної підготовки працівників соціально-педагогічної сфери у відповідності з сучасними вимогами та виробленні спільних підходів у різних країнах до цього завдання.

Ключові слова: соціально-педагогічна діяльність, соціальний педагог, компетенція, Міжнародна асоціація соціальних педагогів.

Статья посвящена рассмотрению сути профессиональных компетенций специалистов социальной сферы, которые сформулированы в концепции Международной ассоциации социальных педагогов. Проанализированы их разные виды и содержательная сущность их отдельных групп. Сделан акцент на необходимости повышения качества профессиональной подготовки работников социально-педагогической сферы в соответствии с современными требованиями и разработке совместных подходов в реализации этой задачи.

Ключевые слова: социально-педагогическая деятельность, социальный педагог, компетенция, Международная ассоциация социальных педагогов.

The article is devoted to the problem of the content of professional competences of social pedagogues formulated in the conceptual framework of the International Association of Social Educators. Their different types and context are under analysis. The stress is made on the necessity of raising the quality of professional training of socio-pedagogical sphere workers on accordance with modern requirements and working out mutual approaches in realization this task.

Key words: socio-pedagogical activity, social pedagogue, competency, the International Association of Social Educators.

Постановка проблеми. Професійна підготовка соціальних працівників/педагогів у сучасних умовах активізації соціально-педагогічної роботи є актуальною для багатьох європейських країн. Зростають вимоги до таких її аспектів як завдання, зміст, технології, якість здійснення.

Проблеми соціальної та соціально-педагогічної роботи, професійної підготовки до неї та формування фахової компетентності досліджують вітчизняні науковці: Безпалько О.В., Вайнола Р.Х., Звєрєва І.Д., Кононко О.Л., Масол Л.М., Поліщук В.А., Савченко О.Я., Терещук Г.В., Харченко С.Я., Ярошенко О.Г. та інші.

В останні роки у зв’язку з положеннями Болонського процесу суттєвого значення, як у теоретичному, так і практичному контекстах, набувають питання формування компетенцій майбутніх соціальних педагогів та їхньої реалізації на практиці. Як відносно нова, ця проблема стала предметом вивчення не тільки окремих дослідників, а й Міжнародної асоціації соціальних педагогів, а також Європейської асоціації. Це пов’язувалося з необхідністю підвищення якості професійної підготовки працівників соціальної сфери, виробленням спільних підходів у різних країнах до цього завдання, що вимагало, в свою чергу, відповідного теоретичного обґрунтування у вигляді певного документу. Особливості цього творчого процесу розкрив Президент Міжнародної асоціації соціальних педагогів Бені Андерсен [1]. Аналізуючи мету створеного документу під назвою “Професійні компетенції соціальних педагогів”, він зупинився на деяких особливостях його виходу в професійне середовище. Цей документ мав базою матеріали Європейського Бюро Міжнародної асоціації соціальних педагогів під назвою “Загальна платформа для соціальних педагогів у Європі” (2005 р.), основною метою якого була розробка комплексу критеріїв для необхідного рівня компетенцій професійних соціальних педагогів. Розроблені матеріали розглядалися на у 2005 році на першому симпозіумі професійних асоціацій, після чого одержали затвердження на другій зустрічі. Вони публікувалися під наданою раніше назвою. Після презентації на Світовому конгресі Міжнародної асоціації соціальних педагогів (листопад 2005 р.), документ викликав значну зацікавленість у його учасників. Рада Асоціації у травні 2006 року розіслала його у різні регіони Міжнародної Асоціації під дещо зміненою назвою: “Професійні компетенції соціальних педагогів”. Отже, опублікований і розповсюджений матеріал щодо компетенцій соціальних педагогів, які повинні формуватися в навчальному процесі та реалізуватися і зміцнюватися в професійній практичній діяльності, пройшов певні етапи обговорень, уточнень, поглиблень, в загальному – удосконалення.

Мета статті: розкрити концептуальні підходи міжнародної науково-педагогічної спільноти стосовно професійних компетенцій соціальних педагогів.

Структурно зміст матеріалів розкривається в декількох частинах. Центральна роль за сутністю та об’ємом викладу відведена аналізу різних видів компетенцій соціального педагога. Перед ним йде короткий вступ та вимоги до підготовки соціальних педагогів, після аналізу компетенцій – подано вимоги до етичних засад професійної роботи соціальних педагогів, цілі та принципи етичного кодексу. Питання компетенцій соціального педагога аналізуються в логічних зв’язках із рядом понять соціальної педагогіки, соціально-педагогічної роботи та підготовки до неї. Відзначимо з них найсуттєвіше.

Соціальна педагогіка розглядається як теоретична основа соціально-педагогічної роботи і як професія. Соціально-педагогічна робота стосується дітей. молоді та дорослих. Вона, в основному, спрямована на осіб із особливими потребами, неповносправних, бездомних, розумово відсталих, алкоголе- та наркозалежних тощо. Цей вид діяльності дуже діалектичний, постійно розвивається щодо цільових груп, форм, методів і засобів здійснення. Важливу роль у соціально-педагогічній роботі відіграють підтримка, профілактика, запобігання маргіналізації, соціальній ізоляції, забезпечення соціальної взаємодії з метою підтримки і допомоги незахищеним особам, групам ризику для розвитку ними своїх власних ресурсів. Ці процеси базуються на Всесвітній декларації прав людини, прийнятій ООН, на розумінні цінності кожної окремої особистості незалежно від раси, національності, статі, віку, віри, соціального, економічного та інтелектуального статусу в суспільстві. Соціальна педагогіка обумовлена рядом гуманітарних і соціальних наук: психологією, соціальною психологією, філософією, соціологією, етикою тощо.

Методи соціально-педагогічної роботи включають догляд, виховання, втручання, розвиток середовища життєдіяльності тощо. Метою є соціалізація особистості.

Для здійснення різносторонніх професійних завдань, що передбачають втручання в життєві умови людей, соціальні педагоги повинні мати ґрунтовну базову освіту, одержану в університетах або коледжах відповідного рівня тривалістю у 3-4 роки повно денного навчання. Одержана освіта повинна відповідати професійним компетенція, розробленим для соціального педагога. У зв’язку з цим ставляться певні вимоги до навчального закладу: він має розвиватися, залучатися до експериментальних проектів, здійснювати підготовку фахівців спільно з установами практичної діяльності, зокрема за проведення соціально-педагогічної практики несуть відповідальність як представники навчального закладу, так і установ, у яких вона проводиться.

Основне цільове спрямування документа полягає в аналізі суті поняття “компетенції” соціального педагога, визначенні їхніх видів із відповідними характеристиками. Під “компетенціями” розуміється здатність соціального педагога ефективно діяти при вирішенні конкретного завдання, ситуації, реалізації змісту соціально-педагогічної роботи на основі знань, різносторонніх умінь та навичок (інтелектуальних, соціальних, практичних), необхідним керуючись необхідним оцінним ставленням та мотивацією. Підкреслюється, що компетентність соціальних педагогів може бути охарактеризована як синтез знань, умінь та навичок, теоретичних підходів різних дисциплін. Виділено два виміри компетентності соціальних педагогів: фундаментальний та центральний, кожен з яких має свої компетенції. Перший – відтворює здатність соціальних педагогів діяти, здійснювати рефлексію та втручання в різних практичних контекстах. Другий – пов’язаний з доцільним, відповідним врахуванням соціальними педагогами перспектив і умов соціально-педагогічної роботи.

Серед фундаментальних компетенцій розрізняють: компетенції втручання, оцінювання, рефлексії. Компетенція втручання означає, що соціальний педагог повинен діяти безпосередньо в реальній ситуації відповідно до потреб дитини чи дорослої людини найбільш доцільно та ефективно. При цьому дії можуть бути вмотивовані інтуїцією або знанням (теоретичним, чи побудованому на досвіді). Оцінювальна компетенція полягає в здатності соціального педагога оцінювати залежність між наміром, дією і результатом. Компетенція стосовно рефлексії передбачає здатність соціального педагога розмірковувати, аналізувати, досліджувати проблеми професійної сфери, виходячи з розвитку професії, її загальноприйнятого осмислення та визнання професіоналами і громадськістю.

Центральні компетенції охоплюють велику групу конкретних компетенцій. До неї входять: особистісна, соціальна, комунікативна, організаційна, системна компетенції. Вона охоплює також компетенції розвитку і навчання, теоретичних знань, управління, культурологічні, творчі компетенції.

Особистісна компетенція побудована на взаємозв’язках між соціальним педагогом і клієнтом. Її суттєвими виявами є відданість своїй праці, великий ступінь емпатії, душевного, гуманного ставлення до дитини чи дорослої людини з диференційованим підходом до клієнтів у залежності від їхніх потреб. Особистісну компетенцію характеризує почуття відповідальності, добросовісності, професійна етика і мораль.

Соціальна і комунікативна компетенції засновані на врахуванні того, що соціально-педагогічна робота здійснюється з залученням значної кількості суб’єктів , груп людей (дітей, батьків, родичів, різних професійних груп, організацій тощо.) Це вимагає уміння налагоджувати з ними конструктивні контакти, домагатися узгодженості стосовно цілей, методів і засобів спільних дій. Важливою при цьому є здатність соціальних педагогів розв’язувати можливі конфлікти. Суттєву роль у цій групі має міждисциплінарна взаємодія. Отже, ці компетенції вимагають здатності до:

· роботи в команді з колегами на основі знань про технологію створення команди;

· співпраці з батьками та родичами дітей;

· використання методів міждисциплінарної співпраці;

· здійснення комунікації на багатьох рівнях;

· аналізу проблем і складних життєвих ситуацій на основі існуючих соціальних та психологічних знань про них;

· здійснення функцій дорадництва та супроводу (опіки) на основі теоретичних підходів та практичних умінь використання різноманітних технологічних методів;

· розв’язання конфліктів з опорою на знання та ефективні методики [1].

Щодо організаційних компетенцій наголошується, що це здатність визначати цілі, планувати, ініціювати, структурувати, виконувати, координувати, оцінювати різної складності завдання, соціально-педагогічні дії, процеси, проекти з цільовою спрямованістю на окремі особистості та групи. Необхідним є знання загальних адміністративних правил, наприклад, ведення документації, оцінювання, менеджмент зустрічей з окремими особами та групами тощо. Системні компетенції, в значній мірі, обумовлені специфікою, спрямованістю соціально-педагогічної роботи, тими соціальними впливами й умовами, в яких вона відбувається. Соціально-педагогічна робота існує не ізольовано, а тісно інтегрована в такі соціальні явища та інституції як політичний устрій, законодавство, громада, громадська система, соціальні інституції, батьки тощо. Робота соціального педагога становить частину загальної складної соціальної системи. Він повинен:

· мати ґрунтовні знання і бути здатним організовувати роботу у відповідності з законодавством, правилами і угодами, що складають нормативну основу роботи соціального педагога;

· мати знання діяльності адміністративних систем та їхнього менеджменту

· бути здатним діяти в громадських і приватних адміністраціях відповідно до діючих рішень та наказів.

Компетенції розвитку і навчання тісно пов’язані з розвитком суспільства, змінами в політичних пріоритетах, появою нових дослідницьких знань про соціально-педагогічну роботу, що вимагає від соціального педагога готовності до змін, володіння інструментом власного розвитку. Соціальний педагог відповідно має бути спроможним:

· розвивати свої професійні компетенції і теоретичну базу шляхом навчання;

· брати участь у офіційних та неофіційних навчальних процесах;

· здійснювати критичну рефлексію і оцінювати власну роботу;

· включати аналіз, розвиток і дослідницькі результати у виконання і розвиток соціально-педагогічної роботи тощо.

Із розглянутими компетенціями тісно взаємодіють ті, що стосуються володіння теорією. Сучасна соціально-педагогічна практика базується на соціальній педагогіці, яка будує свою власну систему категорій і понять. При цьому вона спирається на професійну практику, поєднану з елементами педагогіки, психології, соціології, антропології тощо. Володіння знаннями з цих наук забезпечує теоретичну основу професіоналізму соціальних педагогів, котрі у цьому контексті повинні:

· бути добре обізнаними з базовими, загальновизнаними і переважаючими педагогічними та соціально-педагогічними теоріями;

· вести пошук та одержувати сучасні знання, на які спиратися у своїй діяльності;

· бути здатними обґрунтовувати та аналізувати свої дії та заходи на основі визнаних теорій та методів;

· бути спроможними здійснювати внесок у продукування знань на основі рефлексії та досвіду соціально-педагогічної роботи.

У документі підкреслюється суттєвість і тих компетенцій, які є необхідними для керівництва соціально-педагогічною професією. До них віднесено: опанування термінологією і поняттями професії та участь у її створенні; здатність впливати і вирішувати моральні проблеми; участь у дискусіях та розробка необхідних документів, угод тощо. Зазначено, що професіоналізм соціального педагога включає і культурні компетенції, які стосуються використання в роботі культурних цінностей та різних культур. Вони передбачають створення стосунків між соціальним педагогом і клієнтом на засадах існуючої в суспільстві культури, знанні інших культур, культури установи та специфіки соціально-педагогічної діяльності, в якій відбувається спілкування. У “Професійних компетенціях” своєрідним підсумком виступають творчі компетенції. Відзначено, що соціальний педагог зобов’язаний володіти навичками творчості, використанням впливів рухів та музики.

Висновок. Наведений комплекс різноаспектних компетенцій обумовлює необхідність чіткого визначення конкретних завдань і технології їхнього формування у системному процесі професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів із творчим підходом до проаналізованих положень.

ЛІТЕРАТУРА

1. The Professional Competences of Social Educators: A Conceptual Framework / Benny Andersen. – Copenhagen: AIEJI, 2006. – 32 p.

Рецензент: д. пед. н., доц. Дороніна Т. О.